"Поезія - це завжди наповторність..."

"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі."

                                                                                                                                                                                                                                        Ліна Костенко

Пропонуємо вам твори наших юних талантів

Коли на обрії з’являються зірки...

Коли на обрії з’являються зірки

Нові, що лише народились,

Що потім світять крізь віки -

Вони із серця матері пробились.

Коли зірки ці йдуть в життя

Лиш кроками маленькими, сліпими,

І їхні чисті й світлі почуття

У мамин спів вплелись нитками весняними.

Коли ногами вже твердими ти стоїш,

І знаєш, що – любов, а що є зрада.

Від відчаю і болю ти біжиш

До матері твоєї – там розрада.

Коли не радують тебе світанки сірі,

І вже без  смаку кава і вино,

Шукаєш істину і справедливість у вірі,

Іди до мами – вона чекає вже давно.

Коли твій ворог ближче, ніж гадав ти,

І друг тобі уже й не друг, а так,

Ненависть й куля не змогли зламати

Молитви невмираючий маяк.

Коли радієш від простого сміху

Маленької дитини на руках,

І знаєш, що в сім’ї знайшов утіху,

І так живеш ти в маминих думках.

Коли твоє здоров’я підкосилось,

У грудях коле й щось щемить,

Тоді лише тобі відкрилось,

Що в матері це теж болить.

Коли ж ми будем завжди пам’ятати,

Який нелегкий і священний труд

Несе на собі наша мати

Без нарікань і без німих осуд.

Коли вже стомлена і розчарована у суті,

Пронесла хрест крізь все своє життя,

Ми нею й на секунду не забуті,

Без сумнівів і каяття.

О, нестаріюча, нев’януча, нетлінна,

Свята і небесна материнська доле,

Твоя любов - це джерело безцінне,

Твоє життя - снаги і відданості поле.. 

                                                       Каміла Страшкулич

          Дякую тобі...

Матусю люба, добра і єдина, 

Я дякую за те, що ти мене родила.

Ти - наймиліша в світі,

Тебе всі люблять діти.

Тобою я пишаюся,

У тебе я навчаюся,

Як готувати, вишивати,

Різні поради всім давати.

Матусю, сонечко моє,

Ти - зірочка мені в путі,

В моєму юному житті.

                               Тетяна Івашкович

НІКОЛИ ЗНОВУ

До Дня пам’яті та примирення

«Ніколи знову!» – в серці пролунало,

Як грім, як символ пам’яті віків,

Щоб лихо це нас знову не спіткало,

Щоб не втрачали ми батьків, чоловіків.

Бо правди не шукають на могилах,

Немає істини у полум’ї війни.

І тим, що мужньо землю боронили,

Живі із вдячності дарують  ордени.

                                   Каміла Страшкулич

До Дня пам’яті Чорнобильської трагедії

Над Прип’ятю тиша німа,

Там тягне до неба полин свої руки.

Чи літо, чи осінь, чи біла зима

Мовчки все стогне тут від розпуки.

Покинуті хати, вікна без шиб,

Бур’яном зарослі подвір’я.

Ніколи, людино, так більше не схиб,

В майбутнє щоб мали довір’я.

                                           Каміла Страшкулич

Ніколи не забувай

Ніколи не забувай,

Що ти живий, що ти – людина,

Ти власну думку на все май

І приймай рішення єдине.

Ніколи не забувай:

Ніхто не відчуває, не діє

Й думає, як ти, - це знай,

Ніхто до тебе так не мріяв.

Ніколи не забувай,

Що так ніхто не бачить небо,

І так малює небокрай,

Як ти. О! Так виходить лише в тебе!

Ніколи не забувай,

Що ти багатший за усіх на світі,

Адже багатство, - пам’ятай,

Це твої руки, мамою зігріті.

Ніколи не забувай:

Такого обличчя, як у тебе,

В нікого вже не буде,- знай,

Ти – унікальний, вір у себе!

Юначе!. Дівчино! Людино!

Ти – не якийсь каприз природи,

Ти – Божий план, його дитина,

Ти -  Україні нагорода.

                                                          Каміла Страшкулич