Виховний захід
«Народжені з полум’я лемківської ватри»
Мета: залучити учнів до духовної спадщини свого народу, зацікавити дітей вивченням та дослідженням історії свого рідного села або міста, його традиції, звичаї; виховувати любов до рідного краю, отчого дому; прагнення дбати про добробут своєї рідної землі.
Обладнання: карта Лемківщини, музичні записи лемківських пісень, ноутбук, відеоматеріали з історії життя лемків, світлини.
Хід уроку:
І. Органiзацiя класу
Епіграф
Люблю тебе, мій рідний краю,
Мов до матусі я горнусь.
Ридаєш ти – і я ридаю.
Смієшся ти – і я сміюсь.
В. Ґренджа-Донський
«Вертай, вертай, моя доню,
В наші рідні сині гори,
Бо за мною і за вами
Юж давно бануют они...»
Марія Янко
II. Основна частина уроку
- Вихователь
– Дозвольте привітати вас на нашому виховному заході. Його тема буде такою ж урочистою, як і цей день –
« Народжені з полум’я лемківської ватри».
Дитинства світ… Земля дитинства… Які чудові, теплі слова… Говориш їх і уявляєш батьківський дім, чуєш колискову, яку співає матуся. Немає в житті нічого більш важливого та близького, чим земля батьків – рідний край. З чого починається Батьківщина?
Учениця:
Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелеться в садочку. Для кожної людини найдорожчий той край , де вона народилася, звідки пішла у світ. Людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місця, де вона народилася, де минуло її дитинство.
Учениця: Рідний край! Це та стежина, якою вранці я йду до школи. Це вулиці і будинки мого рідного села, це голубе плесо ставків, і всі ті кущики та дерева, що разом зі мною співають пісню мого дитинства.
Учениця: Рідний земля! Рідне село! Вони зігрівають душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де би ми не були, манить до себе, кличе з далеких доріг до рідного села, до отчого дому. Здається, немає нічого кращого на світі за побачення зі знайомими вулицями, батьківською хатою, рідним селом.
Вихователь: Наша рідна земля – наша гордість, і кожен із нас несе цю гордість по життю. А якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде велика держава Україна. А яке місце у вашому селі або місті найкраще для вас? Чим ви особливо пишаєтесь?
(Відповіді учнів)
Вихователь: протягом двох місяців ми працювали над своїм власним проектом «Земля мого дитинства», в якому зібрали розповіді про рідні місця.
Лемківщина. Що це за земля? Що ми знаємо про неї? Хто такі лемки? Де і як вони жили? На ці питання нам дадуть відповіді запрошені професора історії.
Професор історії 1.
На мальовничих схилах Карпат, порослих ялицею, смерекою та буком, з обох боків Низького Бескиду, від річки Сан та її притоки річки Ослави на захід поза річку Попрад розкинулась невелика територія, що споконвіку була заселена українцями-лемками — Лемківщина.
Назва лемки і Лемківщина походить від слова "лем", яке на лемківському діалекті означає "тільки". Самі лемки називали себе "руснаками", а свою мову "руською". Багато місцевостей на Лемківщині має, крім основної назви, ще й додаток "руський" для відрізнення від місцевостей подібної назви, що заселені поляками чи словаками. Так у північній частині Лемківщини відомі села Ропиця Руська, Устя Руське, Королева Руська та інші.
Заселення Лемківщини почалося давним-давно. Є історичні дані про те, що за княжих часів ці землі входили до складу Червенських городів і разом з ними належали до Київської Русі, а після її розпаду — до Галицько-Волинського князівства. З половини XIV століття північна частина Лемківщини розділила долю решти Галичини, отже знаходилася під пануванням шляхетської Польщі. Відповідно південна частина — під пануванням угорських і чеських королів. Треба відмітити, що в XV–XVI століттях відбувалося суцільне заселення Лемківщини. Вже тоді з'явилися майже всі населені пункти, відомі на сьогоднішній день.
З 1772 р., тобто від першого розділу Польщі, до кінця першої світової війни вся Лемківщина перебувала в межах Австро-Угорської монархії. Між першою і другою світовими війнами північна частина опинилася в межах панської Польщі, а південна — в межах буржуазної Чехословаччини.
Вересень 1939 року не приніс Лемківщині визволення, бо демаркаційна лінія між Радянським Союзом і Німеччиною лягла по річці Сан. 3 вересня 1939 по січень 1945 року Лемківщина знаходилась під німецько-фашистською тимчасовою окупацією. Після розгрому гітлерівської Німеччини територія Лемківщини ввійшла в склад Польської та Чехословацької народних республік.
Професор історії 2.
Протягом довголітнього перебування Лемківщини під іноземним пануванням її населення зазнавало всіляких утисків і лиха.
В минулому лемки займалися переважно хліборобством, особливо в низинних місцевостях, і випасом великої рогатої худоби, а також овець, кіз. Значне поширення мали тут домашні промисли: ткацтво, гончарство, ковальство, шевство, різьблення по дереву.
Джерелами заробітків було ще каменярство, — виготовлення з гірського пісковика жорнових каменів, брусків для заточування кіс, а також виробництво дьогтю, який лемки розвозили по містах і селах Галичини, а часом і далі.
Економічне становище лемків було тяжке. Це був відсталий, занедбаний край, населення якого жорстоко експлуатувалось. Тим і характерний був для лемків Їх віковічний потяг до наддніпрянської України, до культури великого російського народу, за що вони немало страждали протягом всієї історії.
Виходу з важкого економічного становища лемки шукали за панування Австрії та панської Польщі в еміграції до Америки, внаслідок чого велика частина лемків опинилася за океаном.
Однак лемки вміли не тільки страждати. Вони боролися проти соціального і національного гніту. Були на Лемківщині свої народні месники-повстанці; був активний опір політиці Австро-Угорщини і панській Польщі, за що австро-угорські власті арештовували непокірних, розстрілювали і саджали в концентраційний табір Талергоф, а польські санаційні власті "пацифікували"і вивозили в концентраційний табір Березу Картузьку; активно боролися лемки і проти німецько-фашистських окупантів у підпіллі, в партизанах.
Про страшну трагедію – операція «Вісла» ми дізнаємось в наступних наших дослідженнях
Вчитель.
Ну от ми і дізналися про Лемківський край. Це учні наша земля, де ми зараз живемо. Наша мала Батьківщина.
Звучить лемківська пісня «Полетів би- м на край світа».
Виходить культурознавець. Серед різних обставин, тяжкого життя, витворили мешканці західних Карпат, ці тихі працівники — Лемки — багату пісенну культуру. Українські знавці доказують, що так, як українська мова ділиться на кілька говірок, між якими є лемківський говір, подібно також і українська пісня — ця мова душі має дві головні відміни. Відміни ці не є дуже давні, є новішого походження. Одна частина, це східна — придніпрянська, більше поступова, друга частина карпатська (гірська), більше старинна. Туть саме належать між іншими й наші лемківські пісні. Лемко, що не любить з природи новостей, не спішився, щоб і свою пісню змінювати. До тепер ще співають старі, типово українські, обрядові пісні,
Звучить пісня «Під облачком»
Учениця 1.
Лемківська доля ся деси згубива.
Де она гнески - нихто не відат.
А сонце і далі ся в горах ховат,
Та лемки чогоси того не видят.
Они за тими вершками сумуют
І часто сой до них ночами приходят
І каждий си горак з ними погадат,
А потим юж житя най його пропадат.
А доля лемківська сой деси ходит
І глядат стежку до своєй родини.
Учениця 2. Лемки-лелеки
Де зорі величні понад небесами
Близенько до сонця, до серця, до мами…
Од отчої хати, де тихая річка,
Безмежні простори і рідні потічки.
До свого гніздечка вертає пташина,
Лишаючи землі, чужії країни.
До рідного краю завжди серце лине
У згадці прадавній, старенькій світлині.
То лемки-лелеки зоріють світми,
Шанують могили з Святими Хрестами.
Учениця.
Нескорена пам’ять, мов кадри із фільму,
Як землю прадавню віддали свавільно,
Народ як худобу загнали в вагони,
Крізь терен і сльози від рідного дому.
Де мамина грушка, криниця стояла
Тепер нові ґазди там поле зорали.
Руїна у серці і розпач бездонний,
Та ріками сльози крізь крики і стогін.
«Ой мамцю, матусю, чого ти безсила!?
Дітей тих дрібненьких крилом не укрила?»
Учениця.
Злетіли у далі малі лелечата –
Не вижило, впало в дорозі багато.
Наповнена чаша – духовна криниця,
Свічею освічені ввічності лиця…
Гуркочуть громами, проллються дощами,
В тумані спливають, мов віщними снами.
Набатом б’ють, дзвоном, відлунюють в серці,
І серце до серця в молитві озветься:
- Царице Небесна! Так щиро благаю,
Хай пам’яті вогник повік не згасає.
Учениця.
Лампадою світять попід образами,
Окрилені з дому від нас рушниками.
Летять над віками, зоріють світами,
Над горами линуть у даль журавлями.
Де мрія широка, де думка висока –
Там лемківська пісня ясна, синьоока,
Там лемківське слово розумне, величне –
Колиска народу священна і вічна.
Учениця.
В косицю обряди, звичаї вплітає,
Шануйте людей тих, що їх пам’ятають.
…де сонце за обрій спочити лягає,
Заблимають зорі із рідного краю.
Там тихі тумани століття гойдають,
Роки за роками у небо змивають.
Як лемківську пісню собі нагадаю…
Курличуть лелеки із отчого краю.
Звучить пісня «Горе долом ходжу»
Вихователь: Ви молодці, бо дійсно не байдужі до долі «малої» Батьківщини. Саме небайдужість є однією з вирішальних рис патріота. На вашу думку, чи в силах сучасна молодь змінити на краще становище на селі та взагалі в країні? Яким ви бачити майбутнє своєї «малої» Батьківщини?
Вихователь: Я сьогодні переконалася, що ви виростите справжніми синами й доньками рідної матері -України, не залишите її в біді, допоможете піднятись, розквітнути, щоб із гордістю і ви, і ваші діти могли сказати: «Ми – із Верховини Бистрої». Своє життя ви присвятите рідному краю, щоб вам не було соромно повертатись додому й бачити пусті вікна покинутих домівок.
Зараз ми переглянемо відеоматеріали про життя лемків, яких пересилили під час операції «Вісла». Цю трагічну сторінку нашої історії ми будемо досліджувати в майбутньому.
Перегляд документальних фільмів.
Вихователь. На сьогодні все. Але наше дослідження історії рідної землі продовжується. Свої роботи будемо презентувати на наступній годині спілкування
| 